Видео

Він був листоношею в Амстердамі, Слухав АББу, сидів на трамі, Дивився порно у вихідні. Друзі його, пияки-радикали, говорили: Ми все провтикали, ми, можна сказати, По вуха в лайні. В країні стагнація і мудацтво, Лібералізм і продажне лівацтво, І неясно, що нас трима на плаву. Євросоюзом керує сволота. Вони говорять: Свобода! Свобода! А піди-но, купи нормальну траву. Але на Сході ще є країна, Вона сьогодні, можливо, єдина, Де сонце свободи не встигло зайти. Де вірять в людину - вільну, розкуту. Спробуй пробити канали збуту, Давай наведемо культурні мости! Там втіха сходить на кожну хату, Церкви московського патріархату Знімають вроки і славлять джа. Мануфактура та інші крами Там контролюються профспілками, І співом ясніє колгоспна межа! Там п'ють абсент при застудній хворобі, Там демони у жіночій подобі, Сховавши в горлі темну пітьму, Сповнять усяку твою забаганку. Давай, чувак - привези афганку! - Повторювали вони йому. І він ступив на цю дивну трасу, Авіалініями Донбасу, де на сніданок - Лише бухло, мріючи про країну шалену, Вн вилетів за кордони шенгену, Лишивши все, що в нього було. Ступивши на землю в місті Донецьку, З усіх іноземних знаючи грецьку, Котру тут нібито знали всі, Він трапив до рук дивовижній парі - Водій на форді й друг на кумарі, І сяяли зорі у всій красі. Водій сказав: Все нормально, зьома, Давай, почувайся у нас, як вдома, Тут друзі навколо, бачиш і сам. Ти трапив на землю обітовану, Їдьмо в Стаханов, там стільки плану, Що вистачить на весь Амстердам! Був простір вечірньою сутінню скутий, Стояла зима... Починався лютий... І місяць за ними гнався, як птах. Тривожно світилися терикони, На Україну ішли циклони, Й душі тонули в глибоких снігах. На сорок п'ятому кілометрі Вони застигли в злій круговерті, І тьма огорнула їх мулом густим. Водій промовив: Йохан, братішка, По ходу, виходить, усім нам кришка, Молися своїм растаманським святим! Замерзло пальне і стихала мова... Смерть надійшла із портів, з Азова, І демон смутку над ними літав... Випивши дезодорант, щоб зігрітись, Він намагався комусь дозвонитись, Але телефон йому відповідав: На даний момент абонент недоступний... Життя - процес взагалі підступний, Так, ніби тонеш серед ріки... Смерть твоя - невелика втрата, Просто змінюється оператор, Й повільно зникають вхідні дзвінки...

Він був листоношею в Амстердамі, Слухав АББу, сидів на трамі, Дивився порно у вихідні. Друзі його, пияки-радикали, говорили: Ми все провтикали, ми, можна сказати, По вуха в лайні. В країні стагнація і мудацтво, Лібералізм і продажне лівацтво, І неясно, що нас трима на плаву. Євросоюзом керує сволота. Вони говорять: Свобода! Свобода! А піди-но, купи нормальну траву. Але на Сході ще є країна, Вона сьогодні, можливо, єдина, Де сонце свободи не встигло зайти. Де вірять в людину - вільну, розкуту. Спробуй пробити канали збуту, Давай наведемо культурні мости! Там втіха сходить на кожну хату, Церкви московського патріархату Знімають вроки і славлять джа. Мануфактура та інші крами Там контролюються профспілками, І співом ясніє колгоспна межа! Там п'ють абсент при застудній хворобі, Там демони у жіночій подобі, Сховавши в горлі темну пітьму, Сповнять усяку твою забаганку. Давай, чувак - привези афганку! - Повторювали вони йому. І він ступив на цю дивну трасу, Авіалініями Донбасу, де на сніданок - Лише бухло, мріючи про країну шалену, Вн вилетів за кордони шенгену, Лишивши все, що в нього було. Ступивши на землю в місті Донецьку, З усіх іноземних знаючи грецьку, Котру тут нібито знали всі, Він трапив до рук дивовижній парі - Водій на форді й друг на кумарі, І сяяли зорі у всій красі. Водій сказав: Все нормально, зьома, Давай, почувайся у нас, як вдома, Тут друзі навколо, бачиш і сам. Ти трапив на землю обітовану, Їдьмо в Стаханов, там стільки плану, Що вистачить на весь Амстердам! Був простір вечірньою сутінню скутий, Стояла зима... Починався лютий... І місяць за ними гнався, як птах. Тривожно світилися терикони, На Україну ішли циклони, Й душі тонули в глибоких снігах. На сорок п'ятому кілометрі Вони застигли в злій круговерті, І тьма огорнула їх мулом густим. Водій промовив: Йохан, братішка, По ходу, виходить, усім нам кришка, Молися своїм растаманським святим! Замерзло пальне і стихала мова... Смерть надійшла із портів, з Азова, І демон смутку над ними літав... Випивши дезодорант, щоб зігрітись, Він намагався комусь дозвонитись, Але телефон йому відповідав: На даний момент абонент недоступний... Життя - процес взагалі підступний, Так, ніби тонеш серед ріки... Смерть твоя - невелика втрата, Просто змінюється оператор, Й повільно зникають вхідні дзвінки...

Це буквально його вірш.